ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ЄФЕСЯН4

Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано,

з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любови,

стараючись держати єдиненнє духа в мирному союзї.

Одно тїло й один дух, яко ж і покликані в одній надїї вашого покликання;

один Господь, одна віра, одно хрещеннє,

один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас.

Кожному ж з нас дана благодать по мірі даровання Христового.

Тим же глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям.

(А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї?

Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.)

І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями,

на звершеннє сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового,

доки дійдемо всї до зʼєдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового,

щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду,

а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос,

котрого все тїло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дїйству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тїла на збудуваннє самого себе в любові.

Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого,

оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменїннє сердець їх.

Вони, зробившись безчувственними, оддали себе розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливости.

Ви ж не так познали Христа:

коли ж бо чули Його і в Йому навчились, що істина в Ісусї,

щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тлїє в похотях лукавих,

а обновлятись духом ума вашого,

та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди.

Тим же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени.

Гнївайтесь та й не грішіть: нехай сонце не зайде у гнїві вашому.

Анї давайте місця дияволу.

Хто крав, більш не крадь, а лучче працюй, роблячи руками своїми добре, щоб мав що подати тому, хто в нуждї.

Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годить ся на збудуваннє віри, щоб подало благодать тим, хто чує.

І не засмучуйте Духа сьвятого Божого, котрим ви запечатані в день викупу.

Усяка гіркість, і гнїв, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне од вас із усїм лихим.

Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам.