ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ЄФЕСЯН5

Оце ж будьте послїдувателями Божими, як любі дїти,

і ходїть у любові, яко ж і Христос улюбив нас і оддав себе за нас на жертву і на посьвят Богу, у солодкі пахощі.

Блуд же і всяка нечистота або зажерливість нехай і не згадуєть ся між вами, як подобає сьвятим,

нї безсором і дурні слова, або жарти і неподобиє; а лучче дякуваннє.

Се бо знайте, що нї один блудник, або нечистий, або зажерливий, котрий єсть ідолослужитель, не має наслїддя в царстві Христа і Бога.

Нехай нїхто не зводить вас марними словами, бо за се приходить гнїв Божий на синів непокірних.

Не бувайте ж спільниками їх.

Ви бо були колись тьмою, тепер же (ви) сьвітло в Господї; ходїть же яко дїти сьвітла:

(бо овощ духа — у всякій добростї і праведностї і правдї,)

допевняючись, що єсть угодне Богові.

І не приставайте до неплідних дїл тьми, а лучче ж винуйте їх.

Що бо дїєть ся потай у них, соромно й казати.

Усе ж обвинувачене від сьвітла виявляєть ся; все бо виявлене єсть сьвітло.

Того ж то глаголе: Устань, сонний, і воскресни з мертвих, то й осьвітить тебе Христос.

Гледїть же, як би вам оглядно ходити, не яко немудрі, а яко мудрі,

викуплюючи час, бо днї лихі.

Тим-то не бувайте нерозумними, а розумійте, що єсть Божа воля.

І не впивайтесь вином, бо в йому розпуст, а сповняйте себе Духом,

бесїдуючи між собою псальмами, та гимнами, та піснями духовними, сьпіваючи та виграючи в серцях ваших Господеві,

дякуючи всякого часу за все в імя Господа нашого Ісуса Христа Богові і Отцеві,

корючись один одному в страху Божім.

Жінки, коріть ся своїм чоловікам, як Господеві,

тим що чоловік голова жінки, як і Христос голова церкви, і Він спаситель тїла.

А як церква корить ся Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому.

Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив церкву, і себе видав за неї,

щоб осьвятити її, очистивши купіллю води у слові,

щоб поставити її перед собою славною церквою, що не має скази або пороку або чого такого, а щоб була сьвята і непорочна.

Так мусять чоловіки любити своїх жінок, як свої тїла; хто бо любить свою жінку, себе самого любить.

Нїхто бо ще нїколи тїла свого не зненавидїв, а годує і гріє його, яко ж і Господь церкву;

тим що ми члени тїла Його, від тїла Його і від костей Його.

Того-то покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї, і будуть удвох одно тїло.

Тайна се велика, я ж глаголю що до Христа і до церкви.

Тим то і ви по одному кожен свою жінку так нехай любить, як і себе, а жінка нехай боїть ся свого чоловіка.