II. ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ТИМОТЕЯ2

Ти ж, сину мій, кріпшай у благодатї, що в Христї Ісусї,

і, що чув єси від мене перед многими сьвідками, те передай вірним людям, котрі способні будуть і инших навчати.

Ти ж терпи лихо, яко добрий воїн Ісуса Христа.

Нїхто ж, воїном бувши, не мішаєть ся в справи життя (сього), щоб угодити тому, хто вибрав його воїном.

Хоч же хто й бореть ся, не заслужить вінця, коли не законно бороти меть ся.

Трудящому ратаєві перш подобає овощу скоштувати.

Зрозумій, що глаголю; а Господь нехай дасть тобі розум у всьому.

Поминай Господа Ісуса Христа, що встав із мертвих, з насїння Давидового, по благовістю моєму,

в Йому ж терплю лихо аж до кайдан, як лиходїй, та слова Божого не скувати.

Тим усе терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасеннє, що в Христї Ісусї з вічньою славою.

Вірне слово: коли бо ми з Ним умерли, то з Ним і жити мем.

Коли терпимо, з Ним і царювати мем; коли відцураємось, і Він відцураєть ся нас.

Коли не віруємо, Він вірним пробуває, відректись бо себе не може.

Про се нагадуй, сьвідкуючи перед Господом не перечитись; нї на що воно не потрібне, (тілько) на руїну тих, що слухають.

Старай ся поставити себе вірним перед Богом, робітником без докору, право правлючим слово правди.

Від скверного марнословия оддаляй ся; більше бо та більш (такі) розводять безбожність,

і слово їх, як гангрена (рак), мати ме жир. З таких Гименей і Филит,

котрі проти правди согрішили, говорячи, що воскресеннє вже було, і перевертають деяких віру.

Твердо ж основина Божа стоїть, маючи печать таку: Познав Господь своїх, і: Нехай відступить од неправди всяк, хто іменує імя Христове.

У великому ж домі не тілько посуд золотий та срібний, а й деревяний і глиняний; і инші на честь, а инші на нечесть.

Оце ж, коли хто очистить себе від сього, буде посудиною на честь, осьвяченою і потрібною владицї, на всяке дїло добре наготовленою.

Від похотей молодечих утїкай; побивай ся ж за правдою, вірою, любовю, миром з тими, що призивають Господа чистим серцем.

Від дурного ж і невченого змагання вхиляй ся, знаючи, що воно родить сварки.

Слуга ж Господень не повинен сваритись, а бути тихим до всїх, навчаючим, незлобним,

щоб нагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозуміннє правди,

і виплутають ся з дияволських тенет, що живими вловлені від нього у його волю.