II. ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ТИМОТЕЯ1

Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, по обітницї життя, що в Христї Ісусї,

Тимотею, любому синові: Благодать, милость, мир од Бога Отця, і Христа Ісуса, Господа нашого.

Дякую Богу, котрому служу від прародителїв чистою совістю, що без перестанку згадую тебе в молитвах моїх ніч і день,

бажаючи видїти тебе, памятаючи сльози твої, щоб сповнитись радощами,

згадуючи нелицемірну віру твою, яка вселилась перше в бабу твою Лоїду і в матїр твою Євникию; певен же я, що і в тебе.

З сієї ж причини нагадую тобі, щоб ти підʼогрівав дар Божий, що маєш у собі через положеннє рук моїх.

Бо дав нам Бог не духа страху, а (духа) сили і любови і здорового розуму.

Оце ж не сором ся сьвідчення Господа нашого, анї мене, вязника Його, а страждай з благовістєм Христовим по силї Бога,

що спас нас і покликав покликом сьвятим, не по дїлам нашим, а по своїй постанові і благодатї, даній нам у Христї Ісусї перше часів вічних,

тепер же обявленій через явленнє Спасителя нашого Ісуса Христа, що зруйнував смерть і осияв життє і нетлїннє благовістєм,

для котрого поставлений я проповідником і апостолом і учителем поган.

З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня.

Май приклад здорових словес, котрі від мене чув єси, у вірі і любові, що в Христї Ісусї.

Добре завіщаннє схорони Духом сьвятим, що живе в нас.

Ти знаєш се, що одвернулись од мене всї, що в Азиї; а між ними Фигел і Гермоген.

Нехай же дасть милость Господь Онисифоровому дому, бо він часто мене впокоював, і кайданів моїх не соромив ся;

а бувши в Римі, дуже пильно шукав мене, та й знайшов.

Нехай дасть йому Господь знайти милость Господню в той день. А скілько услугував менї в Єфесї, ти лучче знаєш.