ПСАЛЬМА77

Проводиреві хора: під Едутун; псальма Асафова. Голос мій до Бога, я буду взивати; мій голос до Бога, і він вислухає мене.

В день тїсноти моєї шукав я Господа; простирав в ночі руки мої без устанку; душа моя марно шукала одради.

Спогадав я Господа, і застогнав: став я думати, і знемігся духом.

Ти держав повійки очей моїх; я стревожився і відняло менї мову.

Спогадав я днї давні, лїта віків минувших.

Згадав в ночі піснї мої; думав-гадав я в серцї моїм, і дух мій допитувався:

Чи по віки відкине Господь, і не явить більше ласки своєї?

Хиба на завсїди конець добротї його? Скіньчились слова з роду в рід?

Чи забув Бог милосердуватись? Хиба він зачинив в гнїві милосердє своє?

Тодї сказав я: Нездужаю. Згадаю про лїта правицї Всевишнього,

Про дїла Господа; про чудеса днедавні згадаю;

Буду думати-гадати про всї дїла твої, розмишляти о дїяннях твоїх.

Боже! Дорога твоя у сьвятинї; хто такий Бог великий, як ти, Боже?

Ти Бог той, що чудеса творить, ти явив між народами силу твою.

Ізбавив народ твій рамям твоїм, синів Якова й Йосифа.

Тебе побачили води, Боже, води побачили тебе і — злякались; безоднї здрігнулись.

Линуло з хмар водою; од тучі роздався голос, і стріли твої миготїли.

З вихром розносився голос грому твого, блискавки осьвічували круг земний; земля задрожала і задуднїла.

Через море веде дорога твоя й стежки твої, через великі води, і тропи твої невідомі.

Ти провадив народ твій як стадо, рукою Мойсея і Аарона.