ПСАЛЬМА74

Наука Асафова. Для чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнїв твій на стадо пасовиска твого?

Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, — ізбавив, як твоє наслїддє, тую гору Сион, на котрій ти осївся!

Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у сьвятинї зруйнував ворог.

Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена.

Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавинї лїса,

І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його.

З пожаром пустили сьвятиню твою, осквернили дім імені твого.

Сказали в серцї своїм: Нуте, винищимо їх до ноги! — Пустили з димом всї Божі собори на землї.

Знамен наших ми не бачимо: нема більш пророка, й нема між нами, хто б знав, доки так буде.

Доки, Боже, буде ругатись гнобитель? Чи вічно буде ворог зневажати імя твоє?

Чому здержуєш руку твою і правицю твою? Із лона твого допусти конець!

Бог царь мій з поконвіку, що дає спасеннє на землї.

Ти роздїлив море силою твоєю, розбив голови змиїв морських.

Ти потрощив голову левіятана, дав його на поживу людям в пустинї.

Ти вітворив жерела і потоки; ти висушив прудисті ріки.

І день твій і ніч твоя; ти сотворив сьвітло і сонце.

Ти утвердив всї гряницї землї; ти постановив лїто і зиму.

Спогадай се: ворог поругав Господа, а народ безумний зневажив імя твоє.

Не попусти зьвірюцї душу горлицї твоєї, не забудь на віки громаду нужденних твоїх.

Спогадай завіт! Бо темні закутки землї наповнились домівками насильства.

Нехай не вернеться з соромом пригноблений! Нужденний і бідний нехай возхвалять імя твоє.

Встань, Боже, суди справу твою! Спогадай щоденне руганнє беззаконного!

Не забудь крику ворогів твоїх! Буяннє тих, що проти тебе встали, не має кінця.