ПСАЛЬМА73

Псальма Асафова. Що за благий Бог для Ізраїля, для чистих серцем!

А я — мало що ноги мої не зійшли з дороги; мало що не поховзлись стопи мої.

Бо я завидував бутним людям, бачивши щасливу долю беззаконних.

Вони бо не знають горя до самої смертї, і тїло їх добре згодоване.

Не зазнають нужди людської, і не бідують, як люде.

Тому бута — намисто їх, а насильства — одежа їх.

Од жиру викотило їм очі, серце їх переповнене забагами.

Кепкують і злобно говорять про тїсноту; з висока вони гордують.

Підносять уста свої до неба, а язиком проходять землю.

Тому збігаються сюди люде його, і дають їм води достатком.

А вони кажуть: Чи знає Бог? Чи є знаттє у Всевишнього?

Ось там беззаконники, а нема в них журби нїякої; здобувають собі багацтва.

Даремне дбав я про чистоту серця, вмивав руки мої в невинностї,

Що дня приймаючи гірку муку, і що ранку мою кару.

Коли б я сказав: буду ж і я так говорити, то я б спроневірився родові синів твоїх.

І став я думати-гадати, щоб ті речі збагнути; трудна була се для мене праця.

Аж увійшов я в сьвятиню Божу, і там зрозумів я долю їх.

На ховзьких місцях ставиш їх, провалюєш їх в погибіль.

Як притьмом знищені вони! Конець їм; пропали вони від страшного лютування.

Як сновида пробудившийся, так ти, Господи, вставши, будеш зневажати образ їх.

Як серце моє кипіло, і в серединї пекло мене,

То стуманїв я і не знав нїчого; став я скотом перед тобою.

Та при тобі я зостався: ти взяв мене за праву руку.

Радою твоєю будеш мене вести, і приймеш мене в славу.

Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втїхи на землї.

Як зотлїє тїло моє і серце моє, то скеля серця мого й доля моя — Бог по віки.

Бо ось, погибнуть всї, що віддалились від тебе; ти нищиш усїх, що, спроневірившись, відхиляються від тебе.

Менї ж благо приблизитись до Бога; я покладаю надїю на Господа Бога, щоб проповідувати всї дїла твої.