Chapter 9 of 31
Премудрість збудувала будинок собі, витесала сїм стовпів до него,
Заколола жертви, налила вина й приготовила стіл у себе;
Розіслала служебки свої, щоб покликали з городських висот:
Хто невчений простак, звертай сюди! а тим, що на розум убогі, сказала:
Прибувайте та їжте мій хлїб і вино моє пийте;
Покидайте дурноту, й жийте, та ходїте стежками, що вам розум укаже!
Хто хоче кепкуна навчати, наживе собі неславу, а хто докоряє безбожникові, сказу собі чинить.
Не картай кепкуна, бо зненавидить тебе; картай мудрого, а будеш йому любий;
Дай науку мудрому, — зробиться ще премудрійшим, вмудряй праводушного, а він своє знаннє примножить.
Почин премудростї — страх Господень, а пізнаннє сьвятого — се розум;
Бо тілько через мене продовжиться вік твій і причиниться тобі років життя.
Коли ти мудрий, то мудрий єси собі на користь; коли ж пустун ти, тобі від сього шкода.
Женщина нерозсудлива, щебетлива й глупа невіжа,
Сїдає на стілцї вона в свойму будинку, на підвисшених місцях у містї,
Щоб кликати тих, що йдуть дорогою, що правими дорогами своїми ходять:
Хто неук, завертай сюди! а недоумкові каже:
Вода украдена солодша, й вкритий хлїб смашнїйший.
А він і не знає, що там самі мерцї, а ті, кого вона закличе, — в преисподнїй.