КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ8

Чи ж премудрість не покликує, чи розум не знїмає свій голос?

Вона стає на високих місцях, при дорозї, та на роздорожжях;

Вона кличе коло воріт при ввіходї в місто, коло ввіходу в самі двері:

Люде, се до вас я покликую, до синів чоловічих мій голос!

Навчайтесь, нерозумні, мудростї, і ви, глупі — розуму!

Слухайте, бо я про важне говорити буду, й сама се правда, що уста мої виповідають.

Бо саму правду говорить язик мій, а все, що безбожне, — гидота устам моїм.

Всї слова уст моїх справедливі; нема в них облуду анї омани.

Всї вони ясні тому, хто має розум, і справедливі для тих, що знання набули.

Прийміть мою науку над срібло раднїще, знаннє моє ви цїнуйте над золото щире;

Мудрість бо над перли дорожша, й нїчо, що можна бажати, з нею не зрівняєсь.

Я, премудрість, пробуваю з розумом і шукаю розважливого знання.

Страх Господень — значить ненавидїти зло; гордощі, високомірність, зла путь і двоязичні уста менї ненависні.

В мене рада й правда, я — розум, у мене сила.

Мною й царі царюють і праводавцї встановляють справедливість;

Мною правлять князї й вельможні, та всї суддї землї.

Люблю я тих, що мене люблять, і хто мене шукає, той знайде мене.

І богацтво й слава в мене, всї блага неминущі й справедливість;

Плоди мої лучші золота — золота найчистїйшого, а хісна з мене більше, як із найдобірнїйшого срібла.

Я ходжу шляхами правди, правосуду стежками,

Щоб подати тим, хто мене любить, справдешнє добро, й скарбівнї їх я наповнюю.

Господь мав мене перед розпочатком путей своїх, перш нїж що сотворив, з правіків;

Од вічностї мене він помазав, від почину, перед настаннєм землї.

Я родилась, як ще не було безодень, як ще нїде джерела водою не дзюрчали.

Родилась, як ще з землї не воздвиглись гори, перше нїж горби постали;

Як іще він не сотворив нї землї, нї степу, нї грудок тих, що з них злїпивсь круг земний.

Як розпростирав він небо, була я там. Як він закруглював кружало безоднї,

Як хмари в горі згущав, як замикав джерела безоднї (надземної),

Як давав морю приказ, щоб води не переступали гряниць його, як він підвалини землї закладав, —

Тодї була я при йому строїтелькою, й була його радістю день за днем, веселячись перед ним увесь час,

Веселячись на земному крузї його, радість же моя була — дїти людські.

Проте ж, дїти, слухайте мене; й благословенні ті, хто стежок моїх пильнує.

Слухайте науки, й будьте мудрі, та й не одступайте від неї.

Блажен, хто слухає мене, й невсипущо перебуває день-у-день у воріт моїх, та стоїть на сторожі під дверима в мене!

Бо хто знайшов мене, знайшов життє, й одержить ласку від Господа;

Хто ж грішить проти мене, душі своїй той шкодить: всї, що цураються мене, люблять смерть.