ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ЄФЕСЯН2

І вас (оживив), що були мертві провинами й гріхами вашими,

в котрих колись ходили по віку сьвіта сього, робом князя власти воздушної, духа, що тепер орудує в синах перекору,

між котрими й ми всї жили колись у хотїнню тїла нашого, чинивши волю тїла й думок, і були по природї дїтьми гнїва, як і инші.

Бог же, багатий на милость, по превеликій любові своїй, котрою полюбив нас,

і нас, мертвих провинами, оживив укупі з Христом (благодаттю ви спасені),

і воскресив з Ним, і дав нам сидїти вкупі на небесних (місцях) у Христї Ісусї,

щоб показав у віках грядущих безмірне багацтво благодати своєї благостю до нас через Ісуса Христа.

Благодатю бо ви спасені через віру; і се не од вас: се Божий дар;

не від дїл, щоб нїхто не хвалив ся.

Його бо ми твориво, сотворені в Христї Ісусї на добрі дїла, котрі наперед призначив Бог, щоб ми в них ходили.

Тим же споминайте, що ви (були) колись погане в тїлї, звані необрізаннєм від рекомого обрізання у плотї, рукотвореного;

що були ви того часу без Христа, відчужені від громади Ізраїлевої і чужі завітові обітування, не маючи надїї і безбожні в сьвітї.

Тепер же в Христї Ісусї ви, що були колись далеко, стали близькі кровю Христовою.

Він бо мир наш, що зробив з обох одно, і розвалив середню перегородню стїну;

вражду тїлом своїм, закон заповідей наукою обернув у нїщо, щоб з двох зробити собою одного нового чоловіка, роблячи мир,

і примирити з Богом обох ув одному тїлї хрестом, убивши ворогуваннє на ньому;

і прийшовши благовістив мир вам, далеким і близьким,

тим що через Його маємо приступ обоє в одному Дусї до Отця.

Тим же оце вже ви більш не чужі і захожі, а товариші сьвятим і домашні Божі;

збудовані на підвалинї апостолів і пророків, а угловий (камінь) сам Ісус Христос;

на котрому вся будівля, докупи споєна, росте в церкву сьвяту в Господї.

На Ньому й ви збудовуєтесь на оселю Божу Духом.