I. СОБОРНЕ ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПЕТРА3

Також і жінки, корітесь своїм чоловікам, щоб і ті, що не корять ся слову, життєм жінок без слова були зʼєднані,

дивлячись на чисте життє ваше у страху (Божому).

Ваша окраса нехай не буде зовнїшнє заплїтаннє волосся і убираннє в золото, або зʼодяганнє в одежу;

а потайний серця чоловік, у нетлїнню лагідного й тихого духа, що перед Богом многоцїнне.

Так бо колись і сьвяті жінки, що вповали на Бога, украшали себе, корячись своїм чоловікам;

як Сарра слухала Авраама, паном його зовучи, котрої ви стали дїтьми, добре роблячи і не лякаючи ся нїякого страху.

Чоловіки також, домуйте разом з ними по розумі, яко більше слабосильній посудинї жіночій віддаючи честь, яко і спільні наслїдники благодати життя, щоб не зʼупинялись молитви ваші.

Наконець же, будьте усї одної думки, милосердуючі, братолюбні, сердечні, привітливі;

не віддаючи зло за зло, або докір за докір; а насупроти благословляйте, знаючи, що на те ви покликані, щоб благословеннє наслїдили.

„Хто бо хоче життє любити, і видїти днї добрі, нехай вдержить язик свій від злого, й уста свої, щоб не говорити зради;

нехай ухиляєть ся від злого, і робить добре; нехай шукає впокою, і побиваєть ся за ним.

Бо очі Господнї на праведних, і уші Його на молення їх; лице ж Господнє проти тих, що зле роблять.‟

І хто ж такий, що заподїяв би вам лихо, коли будете наслїдниками доброго?

Тільки ж, коли б і страждали задля правди, блаженні ви; страху ж їх не бійтесь, анї трівожтесь;

а Господа Бога сьвятїть у серцях ваших. Бувайте завсїди готові дати одвіт всякому, що домагаєть ся від вас слова про вашу надїю, з лагідностю і страхом;

маючи совість добру, щоб, у чому судять вас, яко лиходїїв, осоромились ті, що докоряють добре життє ваше в Христї.

Лучче бо, коли воля Божа, пострадати за добрі дїла, анїж за дїла лихі;

тому що й Христос, щоби привести нас до Бога, один раз пострадав за гріхи наші, Праведник за неправедних, що був умертвений по тїлу, но ожив духом,

в котрому і тим духам, що в темницї, прийшовши, проповідував,

колисьто неслухняним, як того часу дожидало (їх) довготерпіннє Боже, за днїв Ноя, як строїв ся ковчег, в котрий мало, то єсть, вісїм душ, спасло ся од води;

чого образ хрещеннє (не відложеннє тїлесної нечистоти, а совісти доброї обітниця перед Богом), що і нас тепер спасає через воскресеннє Ісуса Христа,

котрий єсть по правицї в Бога, зійшовши на небо, котрому покорились ангели і властї і сили.