I. СОБОРНЕ ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПЕТРА2

Тим то, відложивши всяку злобу, і всякий підступ і лицемірство і зависть і всяку осуду,

яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасеннє;

коли покушали, що благий Господь.

Приступаючи до Него, до каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного, дорогого,

і самі, яко живе каміннє, будуйте дім духовний, сьвященство сьвяте, щоб приношено духовні жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа.

Тим то й стоїть в писанню: „Ось, кладу в Сионї угольний, камінь, вибраний, дорогий; і віруючий в Него не осоромить ся.‟

Оце ж вам віруючим, — дорогий, неслухняним же „камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, — камінь спотикання і скеля поблазнї‟;

і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені.

Ви ж — рід вибраний, царське сьвященство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло;

ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані.

Любі, молю, як чужосторонцїв і прохожих, ухилятись від тїлесного хотїння, котре воює проти душі,

і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходїїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання.

Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному,

чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворцям.

Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей,

яко свобідні, а не яко ті, що мають свободу за покриттє злоби, а яко слуги Божі.

Усїх шануйте; браттівство любіте; Бога лякайтесь; царя честїть.

Слуги, з усяким страхом корітесь панам, не тільки добрим і лагідним, а також лукавим.

Се бо угодно перед Богом, коли хто ради совісти Божої переносить смуток, страждаючи не по правдї.

Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то се угодно перед Богом.

На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами;

котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його;

котрий, злословлений, не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно;

котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого „ранами сцїлились‟.

Були бо ви, як вівцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ ваших.