ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО РИМЛЯН1

Павел, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовістуваннє Боже,

(котре наперед обіцяв [Бог] через пророків своїх у сьвятих писаннях,)

про Сина свого (народженого з насїння Давидового по тїлу,

обявленого Сина Божого в силї, по Духу сьвятости, через воскресеннє з мертвих), Ісуса Христа, Господа нашого,

(котрим прийняли ми благодать і апостольство на впокореннє вірі між усїма народами ради імени Його,

між котрими й ви покликані, Ісус-Христові;)

Усїм вам, що єсте в Римі, любленим від Бога, покликаним сьвятим: благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

Перш усего дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всїх вас, що віра ваша проповідуєть ся по всему сьвіту.

Сьвідок менї Бог, котрому служу духом моїм у благовіствуванню Сина Його, що без перестану спомни про вас роблю,

усе в молитвах моїх молячись, щоб колись довелось менї по волї Божій, прийти до вас.

Бажаю бо бачити вас, щоб передати вам даруваннє духовне для утвердження вашого;

се ж єсть утїшитись укупі з вами спільною вірою вашою і моєю.

Не хочу ж таїти од вас, браттє, що часто заміряв я прийти до вас (та й досї спиняло мене), щоб який овощ мати й між вами, яко ж і між иншими поганами.

Єленянам і чужоземцям, мудрим і нерозумним довжен я.

От же, що до мене, готов я й вам, що в Римі, благовіствувати.

Бо не соромлюсь благовіствування Христового, сила бо Божа на спасеннє всякому віруючому, Жидовинові перше, а потім і Грекові.

Правда бо Божа в йому відкриваєть ся до віри в віру, яко ж написано: Праведний вірою жив буде.

Одкриваєть ся бо гнїв Божий з неба на всяке нечестє і неправду людей, що держять істину в неправдї.

Тим, що розумне про Бога, явно в них; Бог бо явив їм.

Невидиме бо Його від создання сьвіту думаннєм про твори робить ся видиме, і вічна Його сила і божество, щоб бути їм без оправдання.

Тим, що знаючи Бога, не яко Бога прославляли або дякували, а осуєтились думками своїми і оморочилось нерозумне серце їх.

Славлячи себе мудрими, потуманїли,

і обернули славу нетлїнного Бога на подобину образа тлїнного чоловіка, і птиць і четвероногих і гаду.

Тим же й передав їх Бог нечистотї в похотях сердець їх, щоб сквернили тїла свої між самими собою.

Вони перемінили істину Божу на лжу і поклонялись і служили тварі більш Творця, котрий благословен на віки. Амінь.

За се передав їх Бог карі безчестя, бо й жінки їх обернули природню подобу на протиприродню;

так само й чоловіки, оставивши природнє вживаннє женського полу, розгорілись похоттю своєю один на одного, чоловіки на чоловіках сором роблячи, і заплату, яка подобала заблудові їх, у собі приймаючи.

І, яко ж не вподобалось їм мати Бога в розумі, передав їх Бог ледачому уму, робити неподобне, —

сповнених усякої неправди, перелюбу, лукавства, зажерливости, злоби, сповнених зависти, убийства, сварнї, підступу, лихих звичаїв,

осудників, поклїпників, богоненавидників, гордувників, хвастунів, пишних, видумщиків лихого, родителям непокірних,

нерозумних, ламателїв умови, нелюбовних, невблагальних, немилостивих.

Котрі, хоч Божий присуд розуміють, що хто таке робить, достоін смерти, не тільки самі се роблять, та й похваляють роблячих.