ПСАЛЬМА55

Проводиреві хора: при струнах; наука Давидова. Вислухай, Боже, молитву мою, і не ховайся перед моїм моленнєм.

Прихились і вислухай мене! Я блукаю, нарікаючи, й мушу стогнати,

Задля ворожого голосу, задля гнету беззаконника; вони бо громадять лихо на мене, і гнївом запалившись, ворогують на мене.

Серце моє жахалось в мене, і смертний страх обняв мене.

Страх і дрожаннє напали на мене, і жах обняв мене.

І я сказав: Ой, коли б менї крила, як в голубки! Полетїв би я, і відпочив би.

Полинув би я далеко, став би жити в пустинї.

Рад би чим скорше втїчи від вітру буйного, від бучі.

Запропасти їх, Господи, розрубай на двоє язики їх; бо насильства і сварки бачив я в городї.

День і ніч обходять його на мурах його; та в серединї його нещастє і кривда.

Роблять пакостї один одному, гнобленнє і зрада не щезають з їх улицї.

Бо се не ворог, що глузує з мене, ато перетерпів би я; та й не мій се ненавидник, що надо мною виноситься, а то не зважав би я на него;

А ти, чоловіче, рівня менї, мій довірник і мій знакомий,

З котрим ми довірчиво сходились, і до дому Божого вкупі з народом ходили.

Погибіль на них; живцем нехай проваляться під землю, бо пакостї в домівцї їх, в серединї їх.

Кличу до Бога, і Господь спасає мене.

Вечером і вранцї і в полудень мушу стогнати, і він чує мій голос.

Він вибавив душу мою в бою проти мене; було бо їх багацько проти мене.

Почує Бог і покорить їх, він на престолї од віку; нема бо в них поправи, не бояться вони Бога.

Піднїс руки свої на тих, що спокійно з ним жили; він зложив заповіт свій.

Губи його маснїйші, як сметана, а в серцї його війна; гладші слова його над оливу, а вони — обнажені мечі.

Спустись на Господа з твоїм оберемком, і він піддержить тебе; не допустить він нїколи, щоб праведник захитався.

А ти, Боже, провалиш їх в яму погибелї: люде кровожадні і зрадники не дожиють половини віку свого. Я ж буду вповати на тебе.