ПСАЛЬМА22

Проводиреві хора: Після „Досьвітна ланя‟; псальма Давидова. Боже мій, Боже! Чому опустив єси мене — став оддалеки від ратунку мого, від слів мого стогнання.

Боже мій! Кличу в день, а ти не озвешся, і вночі, та й нема менї впокою.

Ти ж сьвятий живеш, прославлений від Ізраїля.

На тебе вповали батьки наші; вони вповали, і ти заступив їх.

До тебе кликали вони, і спаслися; на тебе вповали, і не посоромлено їх.

Але ж я червяк, не чоловік, людям посьміховиско і народові погорда.

Всї, що дивляться на мене, кепкують; щирять зуби, покивуючи головами.

Він вповає на Господа! Нехай же спасе його та визволить, коли він вподобав його.

Ти бо визволив мене з лона матері, і при грудях матері моєї дав менї спочивати.

Для тебе я призначений, як тілько вродився; від матернього лона почавши, ти єси Бог мій.

Не відступай далеко від мене! Бо нещастє близько, а нема заступника в мене.

Обгорнула мене дика гущавина; бугаї Базанські обступили мене.

Роззявили ротища свої, як лев рикаючий, що здобич шматує.

І став я, як вода розлита, всї сустави мої розвязались; серце моє, як той віск, у внутрі моїм розтопилось.

Сила моя висохла, мов череповина, і язик мій присох до піднебіння; ти кинув мене між порохи смертні.

Бо собаки обсїли мене, голота злюків облягла мене; перекопали руки і ноги мої;

Всї ребра мої міг би я полїчити; вони дивляться на мене, і не надивляться;

Вони розпаювали між себе одїж мою, і на кожну одежину кидали жереб.

Але ти, Господи, зостанься не далеко! моя сило, прийди менї в поміч!

Сохрани від меча душу мою вбогу, від лаб собачих;

Спаси мене із пельки львиної! Так, ти вислухав мене, почувши буйволові роги.

Звіщати му імя твоє братам моїм; хвалити му тебе серед громади.

Ви, що боїтесь Господа, вихваляйте його; всї роди Якова, прославляйте його, і майте страх перед ним, всї поколїння Ізраїлеві!

Він бо не мерзиться і не гордує бідним у злиднях, і не одвертає лиця свого від него; і молитву його він вислухає.

Від тебе хвала моя у великому зборі; обітницї мої сповню перед тими, що бояться його.

Покірні їстимуть і наситяться; хвалити муть Господа ті, що його шукають, серце ваше жити ме по віки.

Схаменуться і навернуться до Господа всї кінцї землї; і перед тобою поклоняться всї поколїння народів.

Бо Господнє є царство, і він царює над народами.

Живляться і падають ниць всї тучні землї; перед ним поклоняться всї, що в порох повертаються, і хто не вдержить душі своєї живою.

Одно насїннє буде служити йому; буде залїчене Господеві, як рід.

Вони прийдуть і звістять людям, що народяться, правоту його, що так устроїв.