ПСАЛЬМА144

Давидова. Благословен Господь, скеля моя; він навчає руки мої до бою, до війни палцї мої!

Він моя милість і огорода моя, твердиня моя висока і мій спаситель; щит мій, і той, на кого я вповаю, котрий корить народ мій під мене.

Господи, що таке чоловік, щоб тобі знати про його, той син чоловічий, щоб ти зважав на його?

Чоловік, як той подих; днї його, як тїнь, що перелїтає.

Господи, прихили небо твоє, і зійди на долину! До гір торкнися, нехай задимують!

Блискай блискавками, і розсип їх! Пусти стріли твої, й замішай їх!

Простри руку твою з висоти, вихопи мене, і вирятуй із вод великих, із руки чужинцїв.

Уста їх про марне говорять, а правиця їх є правиця брехнї!

Боже, нову пісню тобі засьпіваю, на псалтирі десятострунній до похвальної піснї тобі заграю;

Тобі, що даєш спасеннє царям, ізбавляєш Давида, слугу свого, від меча смертиносного.

Вихопи мене і вирятуй з руки чужинцїв, котрих уста про марне говорять, а котрих правиця є правиця брехнї!

Щоб сини наші були, як висадки, зрощені в їх молодостї; дочки наші стрункі, як тесані стовпи угольні збудованої палати;

Щоб засїки наші були повні, всяким хлїбом багаті; щоб скотина наша тисячма множилась, десятки тисяч по вертепах наших;

Щоб корови наші телились; щоб не було влому, і жадного убитку, і жадної лайки на улицях наших.

Щасливий нарід, в котрого така доля! Щасливий нарід, котрому Господь — Бог його!