ПСАЛЬМА132

Посходня пісня. Спогадай, Господи, Давида і всї скорби його.

Як він клявся Господеві, робив обітницю могучому Богу Якова:

„Не ввійду до шатра дому мого, не ляжу на постелї відпочити;

Не дам спати очам моїм, нї дрімати повікам моїм,

Поки не знайду для Господа оселї, дому для Бога Якова!‟

Ось ми чували про неї в Ефратї, знайшли її на полях Яарських .

Ходїмо, ввійдемо до дому його, поклонимось у підніжя ніг його!

Встань, Господи, поступи на місце спокою твого, ти і скеня сили твоєї.

Сьвященники твої нехай правдою зодягнуться, а угодники твої нехай торжествують!

Задля Давида, слуги твого, не відсилай від себе лице помазанця твого!

Клявся Господь Давидові правдою, не відступить він від неї: З плоду тїла твого посаджу на твоїм престолї.

Коли сини твої хоронити муть заповіт мій і велїння мої, котрих навчу їх, то й сини їх по всї часи седїти муть на твоїм престолї.

Бо Господь вибрав собі Сиона, бажав його собі за оселю.

Ось місце мого вічного спокою; ту оселюся, бажав бо я того.

Буду щедро благословити їду його, вбогих його хлїбом до сита нагодую.

Сьвященників спасеннєм зодягну, і побожні люде його радуватись будуть.

На тому місцї дам рости рогові Давида; я приготовив сьвітильника для помазанця мого.

Ворогів його соромом покрию, а на йому сияти ме корона його.