КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ23

Коли засядеш їсти з князем укупі, то вважай добре, як стоїть перед тобою страва;

Вложи собі хоч би ножа в горло, коли ти надто ласий.

На ласощі його не надься: се оманлива страва.

В достатки не силкуйсь великі вбиватись; залиши такі гадки твої.

Подивишся на них, а їх уже й немає; багацтво бо собі, мов крила, поробить, та, немов орел, ід небу полине.

Не їж страви у скупаря зависного й не надься на ласощі його;

Бо які нещирі мисли в його, такий і він: „Іж і пий!‟ — припрошує він, а серце його не при тобі.

Шматок, що зʼїв, рад будеш вернути, й добрі слова твої ти надармо втратиш.

При дурневі не говори, він бо знехтує розумні речі твої.

Давньої межі не пересувай й не вривайся в сирітське поле,

Заступник бо в них сильний; він вмішається в справу їх проти тебе.

Прихили серце твоє до науки, й уши твої — до слів розумних.

Некараним твого хлопця не лишай; як укараєш його лозиною — він не вмре;

Ти покараєш його лозиною й врятуєш душу його од преисподньої.

Мій сину! коли серце в тебе буде мудре, то й моє серце буде радїти;

Ба й все внутро моє буде веселитись, коли уста твої говорити муть право.

Не завидуй в серцї ледачим; нехай по всяк день перебуває воно в страсї Господнїм;

Бо є будущина, й надїя твоя не буде марна.

Слухай, сину мій, і будь мудрим, та справляй серце твоє на дорогу праву.

Не бувай між тими, що впиваються вином, анї між тими, що переїдаються мясивом, —

Пяницї бо й немірні зʼубожіють, а довге їх спаннє вбере їх у лахи.

Слухняним батьку будь, що від него родився, не нехтуй неньки, хоч вона буде вже й старенька.

Купуй правду, й не збувай мудростї, науки й розуму нї за які достатки.

Отець праведного веселиться, і хто мудрого вродив, радується ним.

Нехай же радїє й твій отець, і ненька, що тебе зродила, нехай веселиться.

Оддай менї твоє, мій сину, серце, а путь мою нехай твої стережуть очі.

Блудниця — се глибока пропасть; тїсний колодїзь — чужая жінка;

Мов харцизяка, вона засїдає, й намножує між людьми переступників.

У кого зойки? у кого стогін? у кого сварка? у кого горе? хто ранить без причини? в кого червоні очі?

У тих, що при винї седять довго, у тих, що в напитках дошукуються аж гущі-приправи.

Не призирайся вину, як у кубку грає, як гарно сьвітиться й легко осїдає!

Опісля воно укусить, як гадюка, мов гаспид-василиск, отрути впустить.

Очима будеш ти на жен чужих дивитись, і серце в тебе розворотне промовить,

І будеш ти, як той, що дремле серед моря, мов той, що в горі спить на щоглї;

Били, мовляв, мене, а мене не болїло, товкли мене, я ж того не чув; як розбуркаюсь, то знов почну того ж шукати.