КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ13

Син мудрий слухає батькової науки, а безпутний не слухає докору.

Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, душа же проступників — зло.

Хто стереже уста, той душу вберігає: хто ж рот свій широко отвирає, тому біда.

Душа в лїнивого жадає, та дармо, а душа трудящих засититься.

Праведний ненавидить ложне слово, а безбожник соромить і безчестить.

Безвинного в путях пильнує правда, а грішника губить безбожество.

Той за багатого себе скрізь виставляє, а справдї він нїчого немає; инший видає себе за бідного, а він пребагатий.

Багацтвом викуплює чоловік життє своє, а вбогий й грізьби не чує.

Сьвітло праведних весело горить, у безбожних же сьвічник потухає.

Між гордими — одні тільки сварки, а хто чинить усе за порадою — у тих мудрість.

Богацтво легко нажите пропадає, хто ж трудом доробляєсь, намножує його.

Надїя, коли довго тріває, мучить серце, а справджене бажаннє — се дерево жизнї.

Хто словом нехтує, той шкодить собі, а хто боїться заповідї, той має заплату.

Наука мудрого — се жизняна криниця; вона відвертає від сїтей смертї.

Добрий розум приносить приємність, дорога ж беззаконних пагубна.

Розумний з розглядом дїло робить, а дурний виносить на показ дурноту.

Безбожний посланець у біду попадає, а вірний посланець — ратунок.

Злиднї й стид тому, хто нехтує науку, хто ж підклоняється під докір, той буде в шанобі.

Як спевниться бажаннє, то любо се душі; та дурним не любо відхилятись від злого.

Хто братаєсь із мудрими, буде й сам мудрий, хто ж заходить у дружбу з дурними, — зледачіє.

За грішниками гонить нещастє, а праведним добро в нагороду.

Добрий і внукам зоставляє достатки, а багацтва грішника передержуються для праведного.

Много хлїба родиться й на загонах убогих, та з них не один погибає через непорядок.

Хто жалує лозинки, ненавидить він сина, а хто любить сина, той з малку наказує його.

Праведний їсть до схочу, а черево безбожних терпить недостачу.