КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ11

Невірна вага — се гидота у Господа; вірна вгодна йому.

За гордощами приходить сором; де покора, там мудрість.

Щирим буде провідницею їх безвинність, а зрадливих погубить їх лукавість.

Богацтво не поможе в день гнїву, тільки правда спасе від смертї.

Правдивість рівняє праведному стежки його, безбожний же через свою безбожність гине.

Правдивого рятує з біди правда його, а беззаконників спіймає їх беззаконність.

Умре безбожний, мре з ним і надїя його, чого ждуть беззаконні, те з ними погибне.

Праведник спасеся з біди, а намість його попадає в неї безбожник.

Устами губить зрадник ближнього свого, та праведники рятуються своєю прозорністю.

Як праведним щастить, радується місто, а як безбожникам погибель, бувають веселощі.

Словами добрими праведників росте у гору город, а устами безбожників занепадає.

Недоумок висказує погорду ближньому свому, а розумний чоловік мовчить.

Хто переносчиком живе, той таємницю виявлює, а вірний чоловік таїть справу.

Де нема управи, там занепадає народ, де ж райцїв досить, там йому дїється добре.

Біди собі напитує, хто за другого дає поруку; хто ж ненавидить поруку, той безпечен.

Жона обичайна славу здобуває, а трудящі приходять до богацтва.

Милосердний чоловік чинить добро душі своїй, а жорстокий замучує тїло своє.

Безбожний робить роботу безнадїйну-непевну; хто ж сїє правду, тому певна нагорода.

Праведність веде до життя, а хто простує до злого, простує до смертї.

Гидота Господу переворотні серцем, але любі йому, хто в невинностї ходить.

Можна заручити, що ледачий не уйде кари, а рід праведного буде захований.

Що в рилї у свинї золотий колець, те краса в женщини безумної.

Бажаннє праведних — одно лиш добро, дожиданнє безбожних — гнїв.

Той сипле щедро, й йому ще прибуває, а другий на міру скупий, та й все біднїшає.

Добродїйна душа буде насичена; хто щедро надїляє, й сам надїлен буде.

Хто приховує вроджай, того клянуть люде, а на голову продаючого — благословеннє.

Хто дбає про добро, той знаходить ласкавість, а хто шукає зла, до того воно й приходить.

Хто лиш на статки вповає, той упадає, а праведні, як лист, зазеленїють.

Хто розстроює домівку свою, одержить в наслїддє вітер; і дурний буде рабом мудрого.

Доробок праведного — дерево жизнї, й мудрий пригортає серця.

Така відплата праведникові (вже) на землї, а тим більше безбожному й грішникові.