КНИГА ПРОРОКА НАУМА2

Ось, наступає пустошник на тебе: хорони твої замки, стережи шляху, узброюй поясницї, збірай до купи потугу.

Бо Господь приверне величність Яковову, як і величність Ізраїлеву; ви бо, пустошники, спустошили їх, і винограднє віттє їх вигубили.

Ось, щити силачів його червонїють; в кармазинї військо; колесницї огнем блищять, як ійдуть у битву, а списи лїсом филюються.

Улицями котяться колесницї, грімлять майданами; блищать огнем вони, миготять блискавками.

Погукне на свої воєводи, — вони біжать, аж спотикаються; підступають під мури міста, ось обляг готовий.

Ріка одчиняє собі ворота, божниця розпадається.

Сталось! її обнажили, займають у полонь; бранки-невольницї голубками стогнуть і бють себе в груди.

Ниневія, як містом осїлась, була, мов той став повноводний, а тепер вони втїкають. Ой стійте бо, стійте! та нїхто й не озирнеться.

О, розхапуйте срібло, розхапуйте золото! Лїку нема тут запасам усяких дорогих знарядів.

Зрабована, спустошена, розвалена вона, аж серце млїє, колїна трусяться; в кожного біль у поясницях, лиця у всїх потемнїли.

А де ж тепер леговище левів, де той простір широкий для молодих левів, де буяли лев, левиця і їх щенята, а нїхто їх не пугав?

Де лев, що грабив, щоб засичувати свої левенята, — душив про свої левицї, той, що повно було в берлозї в його лупу, в леговищах його здобичі повно?

Ось, я проти тебе, говорить Господь сил небесних, і пущу з димом вози твої боєві, і меч пожере левчуки твої, луп твій зітру з землї, й голосу послів твоїх вже не буде чути.