ЄВАНГЕЛИЯ ВІД СЬВ. МАРКА15

І зараз уранцї, порадившись архиєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.

І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.

І винуватили Його архиєреї багато.

Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;

Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат.

На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.

Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.

І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм.

Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?

Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.

Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.

Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?

Вони ж знов закричали: Розпни Його.

Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його.

Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його.

Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.

І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець,

та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!

І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.

І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його.

І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його.

І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.

І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.

І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.

Була ж година третя, і розпяли Його.

І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.

І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.

І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його.

І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,

спаси себе й зійди з хреста.

Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти.

Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.

Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої.

А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?

І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.

Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його.

Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.

І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.

Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.

Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,

що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.

А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,

прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового.

Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.

А довідавшись од сотника, дав тїло Йосифові.

І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.

Мария ж Магдалина й Мария Йосиїна дивились, де Його положено.