ЄВАНГЕЛИЯ ВІД СЬВ. ЛУКИ10

Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.

Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.

Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.

Не носїть калитки, нї торбини, нї обувя, і нїкого в дорозї не витайте.

У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;

і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.

У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що є в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.

І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед вами,

і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть їм: Наближилось до вас царство Боже.

У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:

І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.

Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, нїж городові тому.

Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.

Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, нїж вам.

І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.

Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.

І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.

Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.

Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й нїщо вам не шкодити ме.

Тільки ж бо сим не втїшайтесь, що духи вам корять ся; втїшайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.

Того часу зрадїв духом Ісус, і рече: Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недолїткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось перед Тобою.

Усе передане менї від Отця; і нїхто не знає, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.

І, обернувшись до учеників на самотї, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:

глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотїли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.

І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічнє наслїджу?

Він же рече до него: В законї що написано? як читаєш?

Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.

Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.

Він же, хотївши оправдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближнїй?

Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один ійшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, пійшли, зоставивши півмертвого.

Случаєм ійшов якийся священик дорогою тією, і, побачивши його, пройшов мимо.

Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.

Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,

і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;

а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.

Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?

Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тодї йому Ісус: Іди й ти чини так.

Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він ув одно село; жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.

А була в неї сестра, звана Мария, котра, сївши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.

Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.

Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,

одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.