Chapter 8 of 42
І відповів Билдад Савхеаський та й сказав:
Довго ще ти будеш говорити таке? — слова уст твоїх, мов розбурханий вітер!
Чи то ж Бог вивертає суд; і Вседержитель перевертає правду?
Коли дїти твої перед ним согрішили, то він і подав їх у руки проступків їх.
Скоро же ти шукати станеш Бога та помолишся до Вседержителя,
І наколи чист єси й прав, то він зараз стане над тобою й втихомирить оселю правди твоєї.
І хоч би зпершу було в тебе мало, то опісля буде дуже багато.
Бо спитай тільки у давнїх родів і збагни постерігання батьків їх, —
Бо ми вчорашні собі й нїчого не знаєм, тим що наші днї тїнь на землї, —
А вони скажуть тобі й з серця свого випустять слова:
Чи піднімаєсь в гору сїтник без мочарі? чи росте рогозина на безводдї?
Вона молоденька й не підтята, а всихає борше, як инша трава.
Така сама доля всїх тих, що забувають Бога, й надїя лицемірнього погибне;
Впованнє його підрізане, а певність його — сїть павукова.
Він обіпреться на дім свій, та не устоїть; вхопиться його, й не вдержиться.
Він зеленїє на сонцї, аж поза сад сягає галуззє його;
В каміннє вплїтаєсь коріннє його, між каміннє врізуєсь воно;
Та коли вирвуть його з місця його, то місце одцураєсь його, (скаже): не знаю тебе!
От яка втїха на дорозї його! а з землї инші виростають.
Бачиш: Бог не одпихає безвинного, але й не піддержує руки лиходїїв.
Він сповнить ще сьміхом і твої уста й губи твої — радїсним викликом.
Ненавидники твої вкриються соромом, і намет безбожників зникне.