КНИГА ЙОВА36

І провадив Еліуй річ дальше й говорив:

Зажди ще трохи; я покажу тобі, що маю ще дещо про Бога сказати.

Почну розслїди мої здалека й стану в оборонї справедливостї Творця мого.

Льжи бо певно нема в слові мойму; явлюсь тобі в повнотї знання мого.

Знай, Бог могучий, однакже не гордить сильним, що кріпкий серцем.

Але він і не піддержує безбожників і дає придавленим, що їм належить.

Не одвертає очей він од людей правих, і на все саджає їх поруч із царями на престолї й приводить до поваги.

Як же инші в кайданах і звязані повороззєм нужди —

Він їх дїла їм покаже й гріхи їх превеликі;

Та відтулює їм ухо, щоб розуміли, й велить завернутись од їх ледачих учинків.

І, як послухають та стануть йому служити, то й провожати муть днї свої в щастї, і лїта свої в радощах;

Як же не послухають, — згинуть од (Божого) стрілу й визівнуть духа в слїпотї своїй.

Лукаві же — вони зрушують серцем своїм гнїв (Божий); вони й не кличуть до його, коли закує їх в кайдани;

Тим і мруть вони в молодощах, а життє їх із блудниками.

Бідного ж він рятує з біди його, і в тїснотї відтулює ухо його .

Викликав би й тебе він з тїсноти на місце просторе, де нема притиску, й на столї твойму страва повна була б товщі.

Да в тебе повно розсудів безбожних, а суд і присуд — укупі.

О, нехай не вдарить тебе гнїв Божий карою! І найбільший викуп не спас би тебе.

Чи ж дасть бо він яку цїну твому багацтву? Нї, — анї золотові, анї нїякому скарбові.

О, не бажай тієї ночі, коли й народи з своїх місць зникають!

Остерегайсь, не нахиляйсь до безбожностї, яку ти волїєш, нїж тихо страдати.

Глянь, Бог у силї величен, і де такий, як він, законодавець?

Хто йому вкаже дорогу його; хто скаже: Ти чиниш несправедливість?

Памятай на те, щоб його дїла хвалити, що їх люде видять.

Всї бо люде можуть їх бачити; чоловік може їх і надалеки постерігати.

Ось, Бог великий й годї нам його поняти; лїт його нам не злїчити.

Краплями збірає він води, а вони силою виливаються дощем;

Ринуть вони із хмар, і густо лиються на людей.

А хто може зміркувати, як за далеко облаки сягають, або тріск у шатрі його?

А ось, він обливає його сьвітлом своїм і покриває дно моря.

Звідси судить він народи, звідси дає багату поживу.

В жменях держить блискавицю й приказує їй, кого вдарити.

Грім дає знати про неї, та й скот відчуває, що дїєсь.