КНИГА ЙОВА34

І говорив Еліуй дальше й казав:

Слухайте, мудрі, моєї річі, нахилїть до мене ухо, ви розумні!

Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їдї.

Зложім суд між собою й визнаймо, що добре.

Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив менї суду.

Чи ж менї лгати на правду мою? Моя невилїчима рана — незаслужена.

Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду,

Товаришує беззаконним і ходить з людьми безбожними?

Він бо сказав: Нема з того хісна чоловікові, як угоджає Богу.

Слухайте ж, мужі мудрі, мене! Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя — несправедливого суду,

Він бо дає чоловіку, що заробив дїлами, й після поступків мужа відплачує йому.

Праведне слово, Бог кривди не чинить, і Вседержитель не вивертає суду.

Хто окрім його дбає про землю? Хто дає лад у вселеннїй?

Оберни він серце своє до себе самого, й візьми дух її й диханнє її до себе, —

Все живе зараз би зникло, прахом би люде взялися.

От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої.

Хто ненавидїв би правду, то як би він сьвітом правив? І можеш же ти найправеднїйшого обвиняти?

Хиба можна сказати цареві: ти — безбожник, а князям: ви — беззаконники?

Та він не зважає на особи князїв і не волїє він багатого нїж убогого, бо всї вони — дїло рук його.

Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою.

Очі бо його над дорогами чоловіка, й бачить він кожний ступінь його.

Нема темряви, нї глухої тїнї, де б могли заховатись беззаконнующі.

Опісля він уже не домагаєсь від чоловіка, щоб ставав на суд з Богом.

Він стирає можних без допиту й ставить других намість їх,

Бо він виявляє дїла їх, і скидає їх одної ночі, й вони щезають,

Як беззаконних, карає він їх перед очима в других.

За те, що відхилились від його і всїх доріг його не хотїли розуміти,

Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених.

Як упокій він дарує, — хто тодї потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне? — все одно, чи народ, чи один чоловік,

Щоб лицемір не царював, блазнячи народ.

От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, — більш не буду грішити;

А чого я не розумію, — ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду.

Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш.

Люде розумні скажуть менї, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує:

Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду.

Я б хотїв, щоб Йова докладно питано, після відповідей його, які лицюють хиба людям безбожним.

Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами й в долонї плескати, й наговорить іще більше проти Бога.