КНИГА ПРОРОКА ІСАЇЇ28

Горе коронї гордих та пяних Ефраїміїв, (горе) зовялому цьвіту в величній окрасї його, що розсадовився поверх гори понад урожайною долиною, та все, мов би пяний од вина.

Ось уже йде потужний та кріпкий (гнїв) од Господа, наче злива з грядом і пагубний вихор; наче розгукана повідь розбурханих вод, і повергає його нездержною силою на землю.

Ногами буде потоптана корона гординї пяних Ефраїміїв.

З квіткою ж вялою в величній окрасї його на верху вроджайної долини станесь те, що з смоквою, перед часом достиглою, що, скоро хто її вбачить, зараз простягає руку та й зʼїдає.

Оного часу буде один Господь Саваот величним вінцем і короною слави для останків свого народу;

Він буде духом правосуду тим, що засїдають на суд, та відвагою тим, що ворога од воріт прогонять.

Бо й вони од вина спотикаються й збиваються напоями з дороги; сьвященник і пророк спотикаються від опяняючих напитків; поконані вином, ходять, мов безглузді від напою; в пізнаннї похибляються, помиляються в осудї.

Столи в них повні гиду й блювотини, нема чистого місця.

А договорюють : „Кого хоче він учити знання? кого проповіддю на розум наводити? хиба тих, що перестали їх молоком з грудей годувати, що їх неня саме від грудей відлучила?

У вас усе — заповідь та заповідь, а за заповіддю знов заповідь; правило та правило, а за правилом ізнов правило; тут не багато часу (до кари), та й там не багато.‟

За се ж будуть говорити до сих людей чужинцї лепетаннєм чужою мовою.

До них говорили (пророки): „Оце відпочинок: дайте спочити струдженому: се буде потїха‟ (наша). Та вони не хотїли слухати.

І станесь із ними по слову Господньому: заповідь на заповідь; заповідь за заповіддю; правило та правило, а за правилом ізнов правило; тут не багато, та й там не багато, — так що пійдуть і попадають горілиць і порозбиваються, і попадуться в сїть та й спіймаються.

Слухайте ж слова Господнього, ви зневажники, що правите народом сим у Ерусалимі:

Позаяк ви говорите: „Ми з смертю зробили умову, рядну вчинили ми з пеклом: коли побиваючий бич переходити ме, — він нас не досягне, бо ми втечище певне маєм у льжі, й в оманї притулок надїйний.‟

За се так говорить Господь Бог: Ось я закладаю в основу камінь на Сионї, — камінь певний, угольний, великоцїнний, та кріпко заложений; хто в його ввірує, той не застидаєсь.

І зроблю суд мірою, а справедливість — вагою, і, наче грядом, спустошене буде втечище льжи, й води затоплять місце вашого сховку.

І так ваші змовини з смертю розірвуться, і ваша рядна з пеклом не встоїть; і як прийде побиваючий бич, то й вас погубить,

Наколи переходити стане, він захопить вас; а переходити ме кожного рана, в день і в ночі, та й сама вже чутка про його переймати ме страхом.

Ложе буде вам надто коротке, щоб простягнутись, — укривало надто узке, щоб ним обгорнутись.

Бо встане Господь так, як на горі Перазимі , розгнїваєсь, як на долинї Габаонській , щоб зробити дїло своє, дїло незвичайне, та й довершить своє дїло, своє дїло дивовижне.

Тим не жартуйте, щоб кайдани в вас не стали тугійші; бо я чув від Господа, Бога сил, — що пагуба всїй землї призначена.

Прихилїте ж слух і послухайте голосу мого; вважайте й вислухайте, що буду до вас промовляти:

Хиба плугатарь день у день про свій засїв оре, викидає борозди та боронить землю свою?

Нї; зрівнявши ниву, сїє він чорнуху, або розсїває кмин, або сїє пшеницю, ячмінь у вибраному місцї, та просо.

Сього порядку навчає його сам Господь; він учить його.

Бо не молотять чорнухи валом зубчатим, анї коліс не качають по кминові, а палицею вибивають чорнуху, та й кмин — палицею.

Та й збіжжє вимолочують, та не роздавлюють його; водять по йому молотїльні колеса з їх кіньми, та розтирають.

І се походить од Господа сил: дивні ради його, велика премудрість його!