ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ЖИДІВ7

Сей бо Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога вишнього, що зустрів Авраама, як вертавсь він з побоїща царів, і благословив його;

котрому й десятину з усього віддїлив Авраам (перше ж оце перекладом зветь ся цар правди, а потім і цар Салимський, чи то цар впокою),

без батька, без матери, без родоводу, нї почину днїв, нї конця життя не маючи, уподоблений же Сину Божому, пробуває священиком вічно.

Дивіте ся ж, який великий той, кому і десятину дав Авраам патриярх із вибраного.

Тай ті із синів Левіїних, що приймають сьвященство, мають заповідь брати десятину з народу по закону, се єсть із браття свого, хоч і з чересел Авраамових вийшло воно.

Той же, хто не виводить роду свого від них, узяв десятину з Авраама, і маючого обітницю благословив.

Без усякого ж перечення менше від більшого благословляєть ся.

І тут беруть десятини люде, що мруть, а там — той, про кого сьвідчить ся, що він живе.

І, щоб так сказати, через Авраама взята десятина і з Левія, що бере десятини.

Ще бо в череслах отецьких був, як зустрів його Мелхиседек.

Коли ж звершеннє було через Левійське сьвященство (бо під ним люде озаконені стались), то яка ж іще потреба иншому встати сьвященикові по чину Мелхиседековому, а не по чину Аароновому звати ся?

Коли бо переміняєть ся сьвященство, мусить конче і переміна закону бути.

Про Кого бо се говорить ся, з иншого колїна був, з котрого нїхто не приступав до жертівнї.

Явно бо, що з колїна Юдового вийшов Господь наш, а про се колїно Мойсей об сьвященстві нїчого не сказав.

І більше ще явно, що по подобию Мелхиседековому встає инший сьвященик,

котрий не по закону заповідї тїлесної постав, а по силї життя незотлїнного.

Сьвідкує бо: „Що Ти єси сьвященик по вік по чину Мелхиседековому.‟

Стало ся ж знищеннє попередньої заповідї за її неміць і невжиточність.

Нїчого бо не звершив закон, а приведене лучче впованнє, котрим наближуємось до Бога.

І на скілько воно не без клятьби,

(ті бо сьвященики без клятьби ставали, а Сей з клятьбою через Того, хто глаголав до Него: „Кляв ся Господь, і не розкаяв ся: Ти єси сьвященик по вік, по чину Мелхиседековому‟)

на стілько луччого завіту став ся порукою Ісус.

І більш їх було сьвящениками, бо смерть боронила їм пробувати;

сей же, через те, що пробуває по вік, непереходяче має сьвященство.

Тим же і спасти може до кінця приходящих через Нього до Бога, будучи вічно жив, щоб посередникувати за них.

Такого бо нам подобало (мати) Архиєрея, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес,

котрий не має по всї днї нужди, як архиєреї, перше за свої гріхи жертви приносити, а потім за людські: се бо зробив заразом, себе принїсши.

Закон бо людей поставляє архиєреями, маючих немочі, слово ж клятьби, що послї закону, Сина на віки звершеного.