ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ЖИДІВ5

Всякий бо архиєрей, із людей узятий, для людей поставляєть ся на служеннє у тому, що Боже, щоб приносив дари і жертви за гріхи,

котрий би міг болїти серцем за нетямущих і заблуджених, бо й сам обложений немощею;

і ради того мусить, як за людей, так за себе приносити за гріхи.

І нїхто сам по собі не приймає чести, а хто покликаний од Бога, яко ж і Аарон.

Так і Христос не сам себе прославив бути архиєреєм, а Той, хто глаголав до Нього: „Син мій єси Ти, я сьогоднї породив Тебе.‟

Яко ж і инде глаголе: „Ти єси священик по вік по чину Мелхиседековому.‟

Котрий за днїв тїла свого приносив молитви і благання до Того, хто міг спасти Його від смерти, з великим голосїннєм і слїзми, і почуто Його за страх (Його перед Богом).

Хоч і Син Він був, тільки ж навчивсь послуху через те, що терпів,

і, звершившись, ставсь усїм, що слухають Його, причиною спасення вічнього,

і названий від Бога архиєреєм по чину Мелхиседековому.

Про котрого маємо велике слово, та важко його висловити; тому що ви немочні стали слухом:

Бо коли вам годилось би бути учителями задля (часу), знов треба, щоб вас учено первих початків словес Божих, і стались такими, котрим треба молока, а не кріпкої пищі.

Усякий бо, що вживає (саме) молоко, (ще) несьвідомий у слові правди, бо він малолїток.

Звершеним же тверда пища, маючим чувства вправлені довгою наукою до розсуджування добра і зла.