ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ9

І благословив Бог Нояга і сини його, і рече їм: Бувайте плодющі і намножуйтесь і залюднюйте землю.

І страх і ляк перед вами нехай находить на всяку животину земну, і на всяке птаство небесне, і на все лазюче по землї, і на всяку рибу морську. На поталу вам подав я їх.

Усяке двигуще, що живе на землї, буде ваша їда; як зело травяне подаю вам усе.

Тілько мясива з його кровю, душею, щоб не їли.

Крові бо вашої, душ ваших, вимагатиму, на всякій животинї мститимусь за неї і допевнятимусь душі людської від руки чоловіка, від руки братя його.

Хто проллє кров людську, того кров теж проливати ме чоловік: бо в образ Божий сотворив Бог чоловіка.

Ви ж росплоджуйтесь і намножуйтесь, буяйте по землї і множтесь по її.

І рече Бог Ноягові та синам його з ним, глаголючи:

Ось я поставляю заповіт мій з вами і з вашим потомством по вас.

І з усякою душею живою, що з вами, з птаством і скотиною, і з усїм живим на землї, що з вами буде, з усїма, що повиходили з ковчега.

І постановлю заповіт мій з вами: що нїяке тїло не вимре вже од потопньої води, і не буде вже потопу водного, щоб спустошити всю землю.

І рече Господь Бог Ноягові: Ось вам знаменнє заповіту, що я дав між мною і вами і між усякою живою душею, яка єсть з вами в роди вічні:

Райдугу́ мою покладаю в хмарі, щоб вона була знаменом заповіту між мною і землею.

І станеться, як наведу хмари понад землею, що зъявиться веселка моя в хмарі.

І спогадаю заповіт мій, що постав між мною і вами, і між усякою живою душею в усякому тїлї: що не буде вже води потопньої на погибель усякому тїлу.

А буде райдуга моя в хмарі, і дивитись му на її, щоб спогадати заповіт вічний між Богом і землею, і між усякою живою душею і всяким тїлом, яке єсть на землї.

І рече Бог Ноягові: Се знаменнє вмови, що постановив я проміж мною і усяким тїлом, яке єсть на землї.

Сини ж Ноягові, що повиходили з ковчега, були: Сем, Хам і Яфет. Хам же був отець Канаанів.

Троє сих сини Ноягові, і від них порозсївались люде по всїй землї.

І почав Нояг бути ратаєм на землї і насадив виноград.

І пив вино, та й упився і лежав обнаживши ся у наметї свойму.

І побачив Хам, отець Канаанів, наготу батька свого, і вийшовши геть оповідав обом братам своїм.

І взявши Сем та Яфет гуню, накинули її на плечі собі та й ійшли дивлячись назад, і прикрили наготу батька свого, а лиця їх дивились назад, і наготи батькової не бачили вони.

Отверезився ж Нояг од хмелю свого, та й довідався, що вчинив йому підстарший син його,

І рече: Ой щоб же ти долї не мав, Канаане! Рабом що найнисшим служити меш браттї.

Хвала Господеві! Се Бог мого Сема. А ти, Канаане, рабом у них будеш.

Розшируй Яфета і дай йому, Боже, седїти у Сема, у брата в наметї, а ти, Канаане, рабом у них будеш.

І пожив Нояг по потопі триста і пятдесять год;

І було всїх днїв Ноягових років деватьсот пятьдесять, і вмер.