ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ30

Вбачаючи ж Рахеля, що не вродила Яковові нїякої дитини, завидувала Рахеля сестрі своїй, та й каже Яковові: Дай менї дїток, ато вмру.

Загорівся ж Яков гнївом на Рахелю, і каже: Хиба я тобі замість Бога, що не дав тобі утробного плоду?

Каже ж вона: Ось раба моя Балла; увійди до неї та нехай уродить на колїна мої, щоб і в мене були дїтки від неї.

І оддала йому Баллу, рабиню свою за жінку, і ввійшов до неї Яков.

І завагонїла Балла, та й уродила Яковові сина.

І рече Рахеля: Бог судив менї, і послухав голосу мого, і дав менї сина. Тим і дала йому імя: Дан.

І завагонїла знов Балла, рабиня Рахелина, й уродила сина другого Яковові.

І рече Рахеля: Великою боротьбою боролась я з сестрою моєю, та й перемогла. Тим і дала йому імя: Нафталїй.

Вбачала ж Лея, що перестала роджати, і взяла Зелфу, рабу свою, та й оддала її Яковові за жінку.

І вродила Зелфа, рабиня Леїна, Яковові сина.

І рече Лея: Пощастило менї! І дала йому імя: Гад.

І вродила Зелфа, рабиня Леїна, Яковові сина другого.

І каже Лея: Щасна я; бо дочки зватимуть мене блаженною. І дала йому імя: Ассер.

І пійшов Рубен під пшеничні жнива, та й знайшов любовні яблука на полї, та й принїс їх до Леї, матері своєї. Каже ж Рахеля до Леї: Дай менї любовних яблук сина твого!

Рече ж вона їй: Хиба се мала річ, що взяла єси мужа мого? Чи й любовні яблука сина мого віднїмеш? Каже ж Рахеля: Дак нехай переночує з тобою сьогоднї за любовні яблука сина твого.

Прийшов же Яков з поля в вечорі, і вийшла Лея зустріч йому, і каже: Мусиш увійти до мене; найняла бо я справдї тебе за любовні яблука сина мого. І переночував він з нею тієї ночи.

І послухав Бог Леї, і завагонїла вона, і вродила Яковові сина пятого.

І каже Лея: Дав менї Бог плату мою; бо оддала рабиню мою мужеві мойму. І дала йому імя: Іссахар.

І завагонїла знов Лея, і вродила сина шестого Яковові.

І каже Лея: Подарував менї Бог гостиньца гарного, поважити ме мене муж мій; уродила бо йому шестьох синів. І дала імя йому: Себулон.

А потім уродила дочку, і дала імя їй: Дина.

І зглянувся Бог на Рахелю, і почув її Бог, і відчинив утробу їй.

І завагонївши вродила сина, і каже: Одняв Бог докір мій.

І дала імя йому: Йосиф, говорючи: Дай менї, Господе, й другого сина.

Сталося ж, як уродила Рахеля Йосифа, каже Яков Лабанові: Відпусти мене, нехай іду в домівку мою й на вкраїну мою.

Віддай жени й діти мої, що за них парубкував тобі; ти знаєш роботу, що робив тобі.

Каже йому Лабан: Коли б знайшов я ласку в тебе! Вбачаю бо, що благословив мене Господь задля тебе.

І каже: Визнач плату свою в мене, я й дам тобі.

Каже йому: Ти знаєш, як я парубкував у тебе, і якою твоя скотина зробилась у мене.

Мало бо що було в тебе до мене, та й наросло багацько, і благословив тебе Господь з приходу мого. Тепер же коли менї дбати й про власну господу?

І каже: Що мушу тобі дати? Каже ж Яков: Не давай менї нїчогісїнько, аби вчинив, що скажу, знов пасти му вівцї твої й доглядати му.

Пройду я через усю отару твою сьогоднї, а й вилучу все переполасе й крапасте, і все чорне між вівцями, й усе переполасе й крапасте між козами, і се буде моя плата.

Так моя правда говорити ме за мене завтрашнёго дня, як прийдеш давати плату мою. Усе непереполасе й не крапасте між козами і не чорне між вівцями, мусить уважатись у мене за вкрадене.

Каже ж йому Лабан: Добре, нехай буде по слову твойму.

І повилучував того ж дня козли переполасі й крапасті, і усе, що мало біле в себе і все, що чорне між вівцями, та й пооддавав в руки синам своїм.

І поставив три днї ходи між собою й Яковом. Яков же пас остальні вівцї Лабанові.

Узяв же Яков собі по цїпку зеленому тополевому, лїсковому й каштановому, та й помережив білими мережками, і луплячи повиявлював біле, що було на цїпках.

І клав цїпки, що помережив, у напувальні корита та в водяні ринви, як приходили отарі до водопійла, щоб вагонїли на водопійлї.

І вагонїли отарі перед цїпками, та й котились ягнятами й козенятами переполасими й крапастими.

Ягнята ж вилучав Яков і ставляв отарі лицем до переполасого і чорного в отарі Лабановій, й держав свої отарі окроме, і не ставляв укупі з Лабановими.

І сталося, як вагонїла лучча скотина, Яков клав цїпки перед очима в скоту в корита, щоб вагонїли між цїпками.

Як же гуляла скотина слабовита, не клав туди цїпків; тим робом слабовите було Лабанові, а лучче Яковові.

І збогатився чоловік безлїч, і було в його скотини много, і раби, і рабинї, і верблюди, й осли.