КНИГА ЕККЛЕЗІАСТА10

Мертві мухи псують запах пахущої мастї у мироварника; таке ж чинить і мала дурнота в поважного чоловіка з його розумом і честю.

Серце в мудрого (повертає) в правий бік, а серце в дурного — у лївий бік.

Якою б дорогою нї йшов дурний, — нема в його глузду: кожному виявить, що він дурний.

Як запалає в твого старшого досада проти тебе, не покидай твого місця: лагідність охоронить тебе од більшої провини.

Є одно зло, яке я бачив під сонцем, се — наче облуд у володаря:

Невіжу виноситься високо вгору, а багаті розумом седять внизу.

Бачив я рабів — їдуть верхи, а князї йдуть пішки, наче раби.

Хто копає яму, сам упаде в її; хто валить мур, того вкусить гадина.

Хто переносить каміннє, той може надсадитись, а хто коле дрова, попадає в небезпечність.

Як сокира притупиться та й не погостриш вістря, — треба напружовати сили; розум знає тому зарадити.

Укушеннє гадини без замови — те саме, що злий язик.

Слово з уст мудрого — пожиток, а уста дурного гублять його самого:

Перші слова з уст його — дурощі, а конець бесїди з уст його — безглузддє.

Дурний говорить багацько оттакого: чоловік не знає, що буде, й хто йому скаже, що станесь після него?

Праця дурного томить його; не знає він і дороги в місто.

Горе тобі, земле, як твій царь — хлопець, а князї твої їдять від ранку!

Щастє тобі, земле, як твій царь хорошого роду, а князї твої сїдають їсти певного часу, щоб посилитись, а не пересититись.

Од лїнощів похилиться будівля, а через недбалість текти ме дощ у хату.

Бенкетують про веселощі, й вино веселить життє, а срібло за все одвічає.

Ба й у думцї твоїй не лихослови цареві, й у ложницї твоїй не клени потужних; бо пташка може перенести слово твоє, й крилата переказати мову твою.