II. ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО СОЛУНЯН3

На останок, молїтесь, браттє, за нас, щоб слово Господнє ширилось та славилось, яко ж і в вас,

і щоб нам визволитись од безпутних і лукавих людей; бо не у всїх віра.

Вірен же Господь, котрий утвердить вас і обереже від лукавого.

Уповаємо ж у Господї про вас, що що ми вам повелїваємо, ви робите і робити мете.

Господь же нехай направить серця ваші у любов Божу і в терпіннє Христове.

Повелїваємо ж вам, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, відлучатись від усякого брата, що ходить непорядно і не по переказу, який прийняв од нас.

Самі бо знаєте, як вам треба подобити ся нам; бо не робили ми безладдя між вами,

анї їли дармо хлїб у кого; а в трудї і журбі, ніч і день роблячи дїло, щоб не отягчити нїкого з вас:

не тим що не маємо власти, а щоб себе за взір дати вам, щоб уподобити ся нам.

Бо, як були ми в вас, то так завітували вам, що хто не хоче робити дїла, нехай і не їсть.

Чуємо бо, що деякі непорядно ходять між вами, нїчого не роблять, а метушять ся.

Таким-то повелїваємо і напоминаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мовчки роблячи, свій хлїб їли.

Ви ж, браттє, не втомлюйтесь, роблячи добре.

Коли ж хто не послухає слова нашого посланнєм, такого назначіть і не мішайтесь із ним, щоб йому був сором.

Та не за ворога вважайте його, а навчайте, яко брата.

Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завсїди всїма способами. Господь із усїма вами.

Витаннє моєю рукою Павловою, котре єсть знак у всякому посланню; так пишу:

Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь.