I. СОБОРНЕ ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПЕТРА5

Старших між вами молю, яко товариш-старший і сьвідок страдання Христового, і спільник слави, що має відкритись:

пасїте стадо Боже, що у вас, доглядаючи не по неволї, анї для поганої користї, а з доброго серця;

анї пануйте над народом, а взором будьте стада;

і як явить ся Пастир-Начальник, приймете невянучий слави вінець.

Саме так, молодші, коріть ся старшим; усї ж, один одному корячись, смирностю підпережіть ся; бо „Бог гордим противить ся, смирним же дає благодать.‟

Смиріть ся ж під сильну руку Божу, щоб піднїс вас угору свого часу;

всяку журбу вашу скинувши на Него, бо Він стараєть ся про вас.

Тверезїть ся, пильнуйте, бо противник ваш, диявол, як лев рикаючий, ходить, шукаючи кого пожерти;

проти него вставайте тверді вірою, знаючи, що такі страждання доводять ся і братівству вашому в сьвітї.

Бог же всякої благодати, покликавший нас до вічньої своєї слави в Христї Ісусї, коли трохи пострадаєте, Він нехай звершить вас, утвердить, укріпить і оснує (непорушно).

Йому слава і держава по вічні віки. Амінь.

Через Сильвана, вірного вам брата, як думаю, коротко написав, наповідаючи і сьвідкуючи, що се правдива благодать Божа, в котрій стоїте.

Витає вас вибрана з вами (церков) в Вавилонї, і Марк, син мій.

Витайте один одного у цїлуванню любови. Впокій вам усїм, що в Христї Ісусї. Амінь.