I. ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО КОРИНТЯН11

Будьте послїдувателями моїми, яко ж і я Христів.

Хвалю ж вас, браттє, що все моє памятаєте і, яко ж я передав вам, перекази держите.

Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, голова жінцї чоловік, голова ж Христу — Бог.

Усякий чоловік, що молить ся або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою.

Усяка ж жінка, що молить ся або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена.

Коли бо не покриваєть ся жінка, нехай і стрижеть ся; коли ж сором жінцї стригти ся чи голити ся, нехай покриваєть ся.

Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою.

Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка.

І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка.

Тим і мусить жінка знак властї мати на голові ради ангелів.

Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї.

Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога.

Самі між собою судїть: чи личить жінцї непокритій молитись Богу?

Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік має довге волоссє, то сором йому?

Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано.

Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі.

Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь.

Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю.

Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились.

Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти.

Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий же впиваєть ся.

Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю.

Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб,

і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тїло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин.

Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин.

Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки (Він) прийде.

Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої.

Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє.

Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тїло Господнє.

Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволї.

Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.

Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.

Тим же, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте.

Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.